Погляд з Калічанки-4: Дивак у білих пантофлях

Я була б не Наталка, якби не пішла святкувати 75 річницю заснування нашої області, до якої належить і моя рідна Калічанка. Приперлася я спекою на Центральну площу на 9-00 і стала собі тихенько під відділенням Приватбанку, щоб добре усіх та усьо розгледіти. Я там простояла весь чернівецький майдан, то мені було звично. Я звідсе бачила все. І цього разу я нарахувала чоловік 60-80 цікавих, серед яких були переважно чиновники різних калібрів.

Надійшли очільники, як їх тепер називають. Більше всіх вразив, канєшно, губернатор. Я не знаю як він роздягається, але одягатися він ніц не вміє точно. Не вчать їх цьому, та й тому також.

Костюм як блискучий мішок, на носі окуляри, а краватка висить на ньому аж по самі… Здогадуєтися куди?

До речі так носять краватки буквально всі наші чернівецькі очільники. Моду започаткував Курко як тільки його нарешті кудись обрали, потім її підхопив Куліш, ну а Фищук просто віртуоз цього діла.

Втім, на щастя цього разу губернатор одягнув віп-вишиванку, придбану за шалені гроші скоріш за все у магазинчику в цоколі готелю “Київ” в столиці, де проживають нардепи.

Але особливо мене, як жінку, в ньому вразили білі пантофлі із загнутими догори носками. Це, скоріш за все, нині ознака обласної влади, і вірогідно подарунок молодих патронів Фищука – братів О та М Бурбаків. Ці білі пантофлі були постійно з нами весь той спекотний святковий день. Ось вони на фото в театрі, пізніше.

 

 

(Фото із сайту ОДА  невідомого авторства, мабуть хтось із заступників щьолкнув на телефон)

Очільники скорботно простояли весь молебень зчепивши руки на тому самому місці спереду корпуса, як футболісти під час очікування штрафного удару, і так само скорботно пішли геть. Хто куди.

І ніхто не знав, що весь цей час мчить на ювілей рідного краю власною іномаркою нардеп від ворожої Фищуку БПП Іван Рибак. Мчить за сотні кілометрів, щоб у красені-театрі тепло привітати земляків бадьорим обнадійливим парламентським словом.

І ось вони, Чернівці! Пересохло в горлі, дорога сорочка прилипла до спини. Слова вітання вже готові, вони вишикувалися в чергу і просяться на волю, у святкову залу, до земляків…

Фищук глянув на свої білі пантофлі і прошепотів комусь, як навчили молодші друзі:

“Слова не надавати. Обійдуться!”

Спітнілий Рибак сіпнувся було на сцену, але вже пролунали оплески, і свято швиденько оголосили завершеним.

Більше про ювілей області того дня не говорили. Про нього не згадували й наступного дня. Жодного фоторепортажу Зарайського чи Чорнея, жодної згадки на інших ресурсах. Ніхто так і не зрозумів – то свято чи ні. Але було помітно, що носки білих пантофлів губернатора Фищука загнулися ввечері ще більше. Спекотно і дивно на Буковині.

2 коментарі

Елена Огородова
Погляд с другого конца города: пофиг капцы Фищука! пофиг где он купил вышиванку! пофиг где были в этот момент Зарайский, Чорна, Чорней, Олевич, Мазурашу и Кобевко! и душевные муки Рыбака вообще не интересуют!
и 75-летие окупации Буковины совершенно праздником не считаю!
Елена Огородова
Зашла на вашу страничку в фейсбуке… Вы действительно кандидат наук по филологии???))) (У кого в средней школе были более-менее хорошие оценки, думаю, поймут о чём я)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте